Отже, має місце хронічний вірусний гепатит В (ХВГВ).
До речі, у деяких дослідженнях показана можливість самовилікування від ХВГВ із імовірністю 0, 5-0,8% у рік.
При ХВГВ лікування призначається за індивідуальними показниками. Не всякий ХВГВ підлягає антивірусному лікуванню.
ХВГВ при природній течії приблизно в половині випадків не приводить до фатальних ускладнень.
Обґрунтовано призначене лікування поліпшує прогноз.
Лабораторно підтверджене лікування ХВГВ антивірусними препаратами досягається досить рідко (кілька відсотків випадків), у той час як ремісія виникає в більшості випадків і ця ремісія знижує смертність, знижує ризик розвитку цирозу, знижує ризик переходу в рак печінки.
Потреба в терапії визначається по сукупності наступних даних:
1. Дані вірусного навантаження. Показання до антивірусної терапії виникає якщо вірусне навантаження перевищує 2000 МЕ/мол (тобто 10000 копій/мол)
2. Дані печіночних проб (білірубін із фракціями, АЛТ, АСТ, ЛФ, ГГТП).
3. Ступінь фіброзу й гістологічної активності хронічного гепатиту за даними біопсії, або дані эластометрії на цю тему. |