ПОХОЖЕ НЕВРОЗ

«Психология и психиатрия / Психиатр-нарколог»

Вопрос №813755 :: (06.10.2014 22:57) :: Ответов: 3; Комментариев: 4

Оксана
Жен., 32 лет.
Україна Львів

Доброго дня! Інколи таке бувало, що понервувалась і в голові був туман, потім це проходило. Ще був страх звязаний з похороном. Я Вам скину статтю де коротко описала що зі мною відбувається. Доброго дня дорогі слухачі розповім Вам мою історію.
Можливо вона Вам поможе по іншому подивитись на життя.
У кожного з нас бувають ситуації коли ми губимось, коли у нас стрес.
Для багатьох стрес це проблеми на роботі, смерть близької людини, розлука. Особисто у мене був сильний стрес смерть людини, яка була для мене другом, мамою, сестрою. Що я відчувала у ці хвилини: страх, біль, повну втрату контролю і часткову втрату пам:яті.
Коли ти відкриваєш очі то не зразу розумієш що сталось? Як жити далі? Ніби вилетіла з колеса в якому крутилась 30 років. І що далі як жити?
Перша моя реакція це були відвідини лікаря і невтішний діагноз невроз нав’язливих станів. Що це таке?
Багато страхів, не потрібних думок сидять в голові і заважають жити і думати. На пораду багатьох мовчати про проблему я обійшла 3 лікарів, всіх знайомих, деякі з них радили пити таблетки, а інші боротись сама з собою, займатись самонавіюванням.
Я не могла їсти, не могла спати. Я брала в руки молитовник і просила Господа побороти мої страхи і нав’язливі думки, набрала свячену воду пила в кожній хвилині, читала вервичку до Хрестових Ран та до Матері Божої. Змушувала себе їсти і вставати з ліжка навіть коли тиск падав 80 на 60. Я згадувала покійну бабусю і хотіла б щоб вона мною пишалась.
Господь мені допомагав, Він чув мої прохання, в проміжках між думками, істериками і депресією, я заставляла себе їсти, готувати, працювати. Деколи хвилини відчаю були настільки великі, що я не мала сили встати з ліжка, не мала сили говорити. Я просила Господи Допоможи, дай сил жити.
Так проходив день за днем і місяць за місяцем. Багато порад я шукала в інтернеті як побороти страх, депресію, багато розмовляла з старшими людьми і питала їх порад. Ліки я не пила, просто не мала коштів.
Мені здавалось як би прожити ще день і ще день, так хотілось жити, інколи я згадувала як я підбадьорювала бабусю, коли придбавши їй якусь річ завжди говорила мусиш ще прожити до весни, зими, літа я ж тобі купила…
І поборовши страх за страхом я переконувала саму себе, живи, ти мусиш бути жива і здорова до наступного літа ти ж зробила собі подарунок. Я заставляла себе встати з ліжка, помалювати волосся, посміхнутись. Розмовляла з священниками і мені священник відповів: Я вірю що Ви будете здорові. Я дякувала Господу за таку підтримку. Я сповідалася, причащалася, підсилювала свою віру яка була дуже слабенька.
А коли не має миру, спокою, віри, надії та любові, то є страх.
Я намагалась отримати віру шляхом молитви, причастя, сповіді та самонавіювання. Відкриваючи очі я говорила сама собі: я здорова, мої руки та ноги здорові , моє серце здорове, моя печінка здорова, у мене все буде добре, у мене буде сімя, дитина, я буду щаслива. Це мені порадило дві зовсім незнайомі людини і я вирішила робити як вони говорять, вибору у мене не було.
Я прочитала поради як побороти депресію і першою порадою яка була
- заставляйте себе вставати з ліжка навіть якщо не має сил і бажання;
- заставляйте зробити себе елементарну зарядку: нахили вбік вліво і вправо, присідання, ще декілька рухів;
- заставляйте себе їсти;
- заставляйте виходити поміж люди;
- якщо Вам тяжко і Ви шукаєте підтримки озирніться навколо і підтримайте когось самі. Є люди які ще більше шукають підтримку;
- якщо Вам потрібен друг запропонуйте свою дружбу;
- якщо Ви шукаєте співчуття, то поспівчувайте самі комусь;
У багатьох з нас депресія викликає страхи:
У мене це був страх смерті і всі мої думки крутились навколо похорону і смерті, мені здавалось, що все чого я торкаюсь брудне, я брудна, я декілька раз мила руки. Розуміла, що мої думки не правильні, але все ж робила це. І знову я почала боротись сама з собою, зупиняти свої думки, переконувати себе, що після цих і цих дій я руки не помию, деколи включала автопілот, намагалась відключити думки або зробити щось дуже скоро щоб просто не було часу думати і тоді розуміла, що проскочила якусь зупинку і зробила пів кроку, потім ще пів кроку і я вже на 3 кроки наближаюсь до себе попередньої.
Не думайте, що все так просто.
Скільки разів мені вдавалось зупинити себе лише на половину і все далі була без сил, скільки разів понервувавшись або не виспавшись я розуміла що думки лізуть у голову з подвійною силою, я знову брала молитовник, вервичку, свячену воду і намагалась відігнати погані думки і дії.
Я шукала спосіб заснути без ліків, заспокійливих, бо кожен раз приймавши заспокійливі : була валер’янка, корінь валеріани, м’ята, меліса, магне Б6, седафітон, корвалол, барбовал. Я знала весь арсенал заспокійливих на пам«ять. Я розуміла, знову зібю тиск, що буду ходити як п’яна і ще до того всього на деяких з них писало, що вони протипоказані при депресії. І що далі. Ск часу я просила у Господа, щоб у мене була дитина і я раптовим чудом забула, щоб я забула всі думки і мала інший стимул для життя. Та як я прочитала у однй книзі: у Господа на кожного з нас є свій план.
Кожному з нас дається пережити якесь випробування нашої віри, щоб ми могли гідно оцінити те щастя в яке ми повинні вірити яке чекає нас у майбутньому. І кожного разу коли Ви стикаєтесь з якимись проблемами вірте перед нами світло хороших і щасливих подій. Ви вірите наскільки матеріалізуються наші думки. В моєму житті часто були ситуцаії коли згадала за людину і тут за 1 чи 2 хвилини вона дзвонила до мене або я зустрічала її на вулиці. Або ж я хотіла купити якусь річ заходила в магазин і зустрічала саме те про що мріяла. І я не знаю як Ви, але я вірю, що все позитивне про що ми мріємо обов’язково станеться.
У мене так само багато страхів. Я не можу сказати, що поборола всі, але я вірю Господь допоможе мені побороти всі страхи. І що я замітила, що те, чого ми боїмося найбільше і намагаємось уникати, насправді нам зустрічається набагато частіше, а коли ми ідемо на зустріч своїм страхам, навіть по трохи крок за кроком, то вони відступають.
Колись моя мама говорила: люблю корда ветер і в лицо.
Розкажу ще один момент. Невроз про який я Вам розповідала на початку колись декілька років назад лікували за допомогою току.
І в один з днів повних відчаю я молила Господа забрати у мене це біль і цю проблему і маючи хворобливі думки я вирішила протерти кусок кабелю, коли я виключала його зовсім мокрими руками на протязі 10 років і все було добре, а тепер достатньо мені було вологою тряпочкою провести по кабелю і мене вдарило током. За декілька хвилин я згадала всі основи фізики. Мене врятувало те, що я стояла на гумовій підлозі і гумових тапочка. У той момент перша думка яка прийшла в голову: Господи я тут боюсь смерті, а Ти якщо б хотів забрати моє життя, тобі б достатньо було б декількох секунд.
А наступна думка: Господи то ти виконав моє прохання і вирішив мене оздоровити за допомогою току. Дякую тобі Господи, дякую.
В цей жеш день я прибирала у шафі з книгами і знову через свій страх похорону і всього з цим зв’язаного я вирішила в своїй голові, що потрібно все помити. Коли я виконувала частину своїх думок, то побачила зошит моєї мами і на обкладинці було написано: только падая и вставая ми ростьом.
І Ви не повірите, але читаю статті про невроз однією з порад було:
- визнайте, що Ви впали і Вам потрібно встати;
- повірте в свої сили: вірте і надійтеся на краще і що все, що не робиться робиться на краще. Після любого безвихідного положення станеться щось хороше.
- повірте, що Ваше щастя і життя в Ваших руках;
- покривайте негативні думки позитивними: це найгірший день в моєм житті на протилежне: ще один тяжкий день, але він мине;
- не перевтомлюватись;
-не нервуватись;
-весь час бути ситим;
Моє життя ніколи не зміниться на протилежне: в моєму житті все буде добре, просто трохи терпіння.
Якщо ж покрити не має сил, то помоліться і думка відступить на якийсь час.
- переживання роблять нас сильнішими, а відповідно дорослими.
Саме дорослими. Таку почула відповідь і зрозуміла, що такі ситуації стаються коли ми не готові бути дорослими або не готові були до тих змін які сталися. Для мене це була втрата близької людини. Дуже добре якщо в таких ситуаціях біля Вас є близькі люди, які підтримають. В одній з книжок я читала, що інколи нам потрібно мати поруч людей на яких ми можемо покластися, попросити про допомогу, тому що просять про допомогу не слабкі, а сильні, які не бояться визнати те, що вони впали і потребують руку допомоги. В моєму житті були люди, які підбодрювали мене, допомагали продуктами, порадами, але фактично на той час я була сама, але напевно щоб осмислити своє життя і щось в ньому змінити потрібно побути на одинці сам на сам з своєю душею та думками. Багато хто з нас так мало роздумує над своїм життям, а інколи щоб не отримувати обовтухом по голові потрібно більше заглядати собі в душу, розбиратися в свої почуттях і тоді критичні ситуації не вибють у Вас основу з під ніг. Можливо моя розповідь допоможе Вам рухатись вперед і перемагати всі труднощі на своєму шляху і можливо в один прекрасний момент я напишу коментар: Я абсолютно здорова і негативні думки мене більше не турбують і до мене не навідуються. Нехай Господь Вас оберігає.

Соболь Андрей Аркадьевич. Врач-психиатр, психотерапевт - г. Донецк.

Соболь Андрей Аркадьевич

Врач-психиатр, психотерапевт - г. Донецк.

Замечательная история человека прожившего невроз и нашедшего выход из проблемы! Только сам человек - в силах изменить себя и свою жизнь, не оставив место в ней тревоге и страхам! Вера, молитвы, помощь психотерапевта - помогут только в том случае, если человека САМ ЗАХОЧЕТ жить лучше и спокойнее, не на словах, а наделе не только действовать, а и ДУМАТЬ по другому! Будьте здоровы!

Время создания: 07 Октября 2014 09:38 :: Тип участия: Прямая специальность

Оценок: 1

Берман Дороти Вячеславовна. врач-психотерапевт, психиатр, нарколог. Запись по смс на тел. :±79095937333

Берман Дороти Вячеславовна

врач-психотерапевт, психиатр, нарколог. Запись по смс на тел. :±79095937333

Борьба с неврозом - это всегда внутренняя работа самого человека. Религия, чтение литературы и духовные практики лишь помогают ему в этом. Да, работая с психотерапевтом, выйти из невроза и депрессии можно быстрее. Но на лицо яркий пример настоящего мужества самостоятельного преодоления невроза и восстановления контроля над своим состоянием и своей жизнью. Восхищаюсь Вами!

Время создания: 07 Октября 2014 10:18 :: Тип участия: Прямая специальность

Оценок: 1

Психотерапевт онлайн ™. Независимый консультант. Онлайн-чат: https://t.me/kantuev

Психотерапевт онлайн ™

Независимый консультант. Онлайн-чат: https://t.me/kantuev

Ваша історія Оксана, не тільки наочний приклад, але й привід для наслідування з боку тих, кому невроз ще псує життя, значно погіршуючи її якість. Що сказати, Ви молодець, так тримати!

Время создания: 07 Октября 2014 15:57 :: Тип участия: Прямая специальность

Оценок: 1

Мнение зала

Соболь Андрей Аркадьевич 07.10.2014 09:59

Это перевод текста на русский язык:
Здравствуйте! Иногда такое бывало, что нервничала и в голове был туман, потом это проходило. Еще был страх связан с похоронами. Я Вам скину статью, где кратко описала что со мной происходит.
Здравствуйте дорогие слушатели расскажу Вам мою историю.
Возможно, она Вам поможет иначе взглянуть на жизнь.
У каждого из нас бывают ситуации, когда мы теряемся, когда у нас стресс.
Для многих стресс - это проблемы на работе, смерть близкого человека, разлука. Лично у меня был сильный стресс смерть человека, который был для меня другом, мамой, сестрой. Что я чувствовала в эти минуты: страх, боль, полную потерю контроля и частичную потерю памяти: памяти.
Когда ты открываешь глаза, то не сразу понимаешь что произошло? Как жить дальше? Будто вылетела из колеса, в котором крутилась 30 лет. И что дальше как жить?
Первая моя реакция - это было посещение врача и неутешительный диагноз невроз навязчивых состояний. Что это такое?
Много страхов, не нужных мыслей сидят в голове и мешают жить и думать. По совету многих молчать о проблеме я обошла 3 врачей, всех знакомых, некоторые из них советовали пить таблетки, а другие бороться сама с собой, заниматься самовнушением.
Я не могла есть, не могла спать. Я брала в руки молитвенник и просила Господа побороть мои страхи и навязчивые мысли, набрала святой водой пила в каждой минуте, читала четки в Крестовых Ранах и к Матери Божьей. Заставляла себя есть и вставать с кровати даже когда давление падало 80 на 60, я вспоминала покойную бабушку и хотела бы, чтобы она мной гордилась.
Господь мне помогал, Он слышал мои просьбы, в промежутках между мыслями, истериками и депрессией, я заставляла себя есть, готовить, работать. Иногда минуты отчаяния были настолько велики, что я не в силах встать с постели, не в силах говорить. Я просила Господи, Помоги, дай сил жить.
Так проходил день за днем и месяц за месяцем. Много советов я искала в интернете как побороть страх, депрессию, много разговаривала с пожилыми людьми и спрашивала их советам. Лекарства я не пила, просто не имела средств.
Мне казалось, как бы прожить еще день и еще день, так хотелось жить, иногда я вспоминала, как я подбадривала бабушку, когда приобретя ей некую вещь всегда говорила должен еще прожить до весны, зимы, лета я тебе купила ...
И поборов страх за страхом я убеждала саму себя, живи, ты должен быть жива и здорова до следующего лета - ты сделала себе подарок. Я заставляла себя встать с кровати, порисовать волос, улыбнуться. Разговаривала с священниками и мне священник ответил: Я верю, что Вы будете здоровы. Я благодарила Бога за такую поддержку. Я исповедовалась, причащалась, усиливала свою веру, которая была очень слабенькая.
А когда нет мира, покоя, веры, надежды и любви, то есть страх.
Я пыталась получить веру путем молитвы, причастия, исповеди и самовнушения. Открывая глаза, я говорила сама себе: я здорова, мои руки и ноги здоровы, мое сердце здоровое, моя печень здорова, у меня все будет хорошо, у меня будет семья, ребенок, я буду счастлива. Это мне посоветовал две совершенно незнакомых человека, и я решила делать, как они говорят, выбора у меня не было.
Я прочитала советы, как побороть депрессию и первым советом, которая была
- Заставляйте себя вставать с постели даже если нет сил и желания;
- Заставляйте сделать себя элементарную зарядку: наклоны в сторону влево и вправо, приседания, еще несколько движений;
- Заставляйте себя есть;
- Заставляйте выходить в люди;
- Если Вам тяжело и Вы ищете поддержки, оглянитесь вокруг и поддержите кого сами. Есть люди, которые еще больше ищут поддержку;
- Если Вам нужен друг предложите свою дружбу;
- Если Вы ищете сочувствия, то посочувствуйте сами кому;
У многих из нас депрессия вызывает страхи:
У меня это был страх смерти и все мои мысли крутились вокруг похорон и смерти, мне казалось, что все чего я касаюсь грязное, я грязная, я несколько раз мыла руки. Понимала, что мои мысли не правильные, но все же делала это. И снова я начала бороться сама с собой, останавливать свои мысли, убеждать себя, что после этих и этих действий я руки не помою, порой включала автопилот, пыталась отключить мысли или сделать то очень скоро, чтобы просто не было времени думать и тогда понимала, что проскочила остановку и сделала пол шага, потом еще пол шага и я уже на 3 шага приближаюсь к себе предыдущей.
Не думайте, что все так просто.
Сколько раз мне удавалось остановить себя лишь на половину и все дальше была без сил, сколько раз понервничав либо не выспавшись я понимала что мысли лезут в голову с удвоенной силой, я снова принимала молитвенник, четки, святой водой и пыталась отогнать плохие мысли и действия.
Я искала способ заснуть без лекарств, успокоительных, потому что каждый раз принимавший успокаивающие: была валерьянка, корень валерианы, мята, мелисса, магне Б6, Седафитон, корвалол, барбовал. Я знала весь арсенал успокоительных на память. Я понимала, снова собью давление, буду ходить как пьяная и еще ко всему на некоторых из них писало, что они противопоказаны при депрессии. И что дальше. Сколько времени я просила у Господа, чтобы у меня был ребенок и я внезапным чудом забыла, чтобы я забыла все мысли и имела другой стимул для жизни. И как я прочитала в одной книге: у Господа на каждого из нас есть свой план.
Каждому из нас дается пережить некое испытание нашей веры, чтобы мы могли оценить то счастье, в которое мы должны верить которое ждет нас в будущем. И каждый раз, когда Вы сталкиваетесь с такими проблемами, верьте - перед нами свет хороших и счастливых событий. Вы верите, насколько материализуются наши мысли. В моей жизни часто были ситуации, когда вспомнила за человека и здесь за 1 или 2 минуты она звонила ко мне или я встречала ее на улице. Или я хотела купить какую вещь заходила в магазин и встречала именно то, о чем мечтала. И я не знаю как Вы, но я верю, что все положительное, о чем мы мечтаем, обязательно произойдет.
У меня так же много страхов. Я не могу сказать, что поборола все, но я верю, Господь поможет мне побороть все страхи. И что я заметила, что то, чего мы боимся больше всего и стараемся избегать, на самом деле нам встречается гораздо чаще, а когда мы идем на встречу своим страхам, даже по немного шаг за шагом, то они отступают.
Когда моя мама говорила: люблю корда ветер и в лицо.
Расскажу еще один момент. Невроз, о котором я Вам рассказывала в начале, когда несколько лет назад лечили с помощью тока.
И в один из дней полных отчаяния я молила Господа забрать у меня это боль и эту проблему и, имея болезненные мысли, я решила протереть кусок кабеля, когда я исключала его совсем мокрыми руками на протяжении 10 лет и все было хорошо, а теперь достаточно мне было влажной тряпочку провести по кабелю и меня ударило током. За несколько минут я вспомнила все основы физики. Меня спасло то, что я стояла на резиновом полу и в резиновых тапках. В тот момент первая мысль, которая пришла в голову: Господи я здесь боюсь смерти, а Ты, если бы хотел забрать мою жизнь, тебе бы достаточно было бы нескольких секунд.
А следующая мысль: Господи ты выполнил мою просьбу и решил меня оздоровить с помощью тока. Спасибо тебе Господи, спасибо.
В этот же день я убирала в шкафу с книгами и снова через свой страх похорон и всего с этим связанного я решила в своей голове, что нужно все помыть. Когда я выполняла часть своих мыслей, то увидела тетрадь моей мамы и на обложке было написано: только падая и вставая - мы растём.
И Вы не поверите, но читаю статьи о неврозе, одними из советов было:
- Признайте, что Вы упали и Вам нужно встать;
- Поверьте в свои силы: верьте и надейтесь на лучшее и все, что не делается - делается к лучшему. После любого безвыходного положения произойдет нечто хорошее.
- Поверьте, что Ваше счастье и жизнь в Ваших руках;
- Покрывайте негативные мысли позитивными: это худший день в моей жизни на противоположное: еще один тяжелый день, но он пройдет;
- Не переутомляться;
-не нервничать;
-весь время быть сытым;
Моя жизнь никогда не изменится на противоположное: в моей жизни все будет хорошо, просто немного терпения.
Если же покрыть не в силах, то помолитесь и мнение отступит на время.
- Переживания делают нас сильнее, а соответственно взрослыми.
Именно взрослыми. Такое услышала ответ и поняла, что такие ситуации происходят, когда мы не готовы быть взрослыми или не готовы были к тем изменениям, которые произошли. Для меня это была потеря близкого человека. Очень хорошо если в таких ситуациях у Вас есть близкие люди, которые поддержат. В одной из книг я читала, что иногда нам нужно иметь рядом людей, на которых мы можем положиться, попросить о помощи, потому, что просят о помощи не слабые, а сильные, которые не боятся признать, что они упали и нуждаются руку помощи. В моей жизни были люди, которые приободряли меня, помогали продуктами, советами, но фактически на то время я была одна, но, наверное, чтобы осмыслить свою жизнь и то в нем изменить нужно побыть наедине со своей душой и мыслями. Многие из нас так мало раздумывает над своей жизнью, а иногда, чтобы не получать обухом по голове нужно больше заглядывать себе в душу, разбираться в собственных чувствах и тогда критические ситуации не выбьют у Вас основу из под ног. Возможно, мой рассказ поможет Вам двигаться вперед и побеждать все трудности на своем пути, и возможно однажды я напишу комментарий: Я абсолютно здоров и негативные мысли меня больше не беспокоят и ко мне не наведываются. Пусть Господь Вас оберегает.

(Гость) оксана 07.10.2014 13:38

Доброго дня! Я написала попередню статтю єдине ще питання: у мене ще є приступи туману в голові як понервуюсь. Я не докінця можу перебороти страхи: один з них я боюся жінок у траурних хустинах. Хоч розумію, що це неправильно. Просто в моєму житті була ситуація коли рідний брат прощався з бабою в труні дуже близько, гладив і мене здалось, що він забруднився. Це страх чи такий пров чистоти і він після цього довго принципово не прав безрукавку і мені здавалось, що всі хто в хустинах ходять прощались з мертвим і автоматично торкались мертвого і брудні сталі і звідци взявся страх, який я остаточно перебороти не можу. І ще одне в домі де я жила з бабусьою я не могла лишитись сама і зараз пройшло пів року я намагалась 4 рази ночувати, правда перед тим прибирала все сто раз, але жити там не могла, живу в подружки сама. І ще одне питання: розумію що це дєбрі, але був навіть такий момент, коли під труну підставили матрас, потім його викинули на город палити, він там догорів чи ні, потім подвіря затопило і мені здалось, що все подвіря забруднилось. І потім виносили матраси тріпати на подвіря і мені здавалось, що й матраси брудні. Був момент коли в труні лежав образок, потім хтось покомандував його витянути, хтось поклав його на телевізор і ще хтось знову закомандував покласти назад і тепер я не можу користуватись телевізором. Короче в ту хату мені тяжко ходити. Правда я пару раз спала, намагалась і коли перші рази приходила з хати прала одяг, взагалі перепрала весь одяг з хати, бо ходила палити одяг з померлого і потім шукала безрукавку бо було холодно, а де конкретно її шукала не памятала, бо не пала 16 ночей була в лікарні, і вирішила що все треба випрати для точності. І ще мене дуже злило, що я втратила контроль і не все проконтролювала. Хотіла б знати чи пройшовши час мені вдасться остаточно викинути страхи і як переступити останню межу до нормального життя. Чи можна обійтись без таблеток. Один раз була в лікаря, то ше місяців 5 назад то написав: гідазепам, потім пів таблетки цитралексу і ще якусь таблетку, короче я то один день випила і голова була пуста і не могла стати з ліжка, потім порахувала що це 1000 грн на місяць, а лишніх 1000 грн у мене не має. І почала робити все више описане. Також 3 рази у хвилини відчаю їздила до 2 лікарів, але чи то співпадіння чи що, але попадала у ті моменти, коли вони були у відпуску чи курсах. І я з нічим верталась. Чи реально дойти самому до кінця. Ще мені на початку снилась померша баба у кошмарах. Тепер теж часто сниться але рідше. деколи раз в 2 тижні. Деколи 3 дні підряд. Дякую за підтримку і поради. У мене напевно все життя був страх: я обходила хату де був похорон, коли приходила на похорон стралась нічого не торкатись. Корли мені було 13 років сиділа майже до останнього з дідом і бабою перед смертю. А цього разу була в лікарні з бабцбьою, то вона при мені померла і ще одна бабця перед тим пару днів померла. І одна дівчина мала приступи епілепсії хотіла викинутись з вікна і я ї витянула з медсестрами в туалеті. І коли я тянула ї за ноги, то думка була це ж люди від нечистого кидаються, і в мене виник страх чи то мене не тркнеться, не перейде на мене. А потім ще бабця померла, зразу був страх, що ми з бабцьою посварились, а ще через день у неї стався інсульт і я думала раз вона мені так сниться, то щоб вона мені не мстила, я заходила в хату а в голові гуділо і були мурашки по ногах, напевно страх. А тижні за 2 коли я там намагалась з хлопцем ночувати, то не заснула, здавалось, що баба наді мною стоїть і на другий день виникла думка треба все помити для точності: але я починала мити щось одне, потім не помила друге і мені здавалось, що погано помила і починала перемивати. І я не змогла там лишитись, забрала речі всі випрала і все. Але прікол був в тому, що навіть якщо я перебралась в іншу квартиру, то мені й там почало здаватись все брудним і тоді я почала робити все перечислене в статті. Напишіть будь-ласка ск часу ще це можу продовжуватись, чи реально остатоно перемогти на приймаючи таблеток і чи не дай господи«криша» не поїде від цього. Дякую. Це я Вам розповіла думки з самого початку. Зараз я стараюсь менше про це думати. але навіть люди які були на похороні, мої друзі я не могла до них додому заходити, але я себе пересилювала, бо мені здавалось що вони брудні теж. Проте недавно була в подружкі і вони з чоловіком проводжали мене до маршрутки і чоловік ніс мої речі і був одягнутий у куртці у якій був на похороні і мені все кульок і сумка стали брудні. Перша думка була вмпрати, але поки лежить. І ще один випадок: мене дали на стажування до жінки яка сиділа у чорній хустині і хоч я себе 2 дні переконувала, що все нормально, брала докумнти з ї рук, але коли на третій день вона мене торкнулась мені здалось що я брудна і не змогла поставити жирну крапку і випрала сарафан. Як остаточно скинути той невроз і чи то реально без таблеток і психотерапевтів. Основний мій недолік: Я не слухаю думки інших людей. Єдина людина думку якої я цінила, яка могла перекрити мої думки і заспокоїти була моя баба, але зараз її вже не амає, а мені невично і тяжко перекривати саму себе. Дякую

(Гость) оксана 07.10.2014 22:04

(Гость) гость 15.10.2014 20:23

Оксана

Всього цього можете позбутись. якщо будете ходити часто до церкви (не тільки в неділю), до сповіді, до причастя.. Незрозуміло чому вам , віруючій людині, було потрібно ночувати з хлопцем? Посповідайтесь про це і більше не допускайтесь таких випадків.

Полная версия страницы »»»